ВСТУП
Прямим продовженням
навчальної діяльності учнів
на уроках є
самопідготовка – час,
відведений на виконання
домашніх завдань. Підготовка домашніх завдань, важлива складова частина навчання, визначається в
педагогіці як самостійна навчальна
діяльність учнів за
завданням вчителя. Організація та
проведення самопідготовки – важливий елемент педагогічного процесу, спрямований
на розвиток самостійної діяльності учнів. На самопідготовці органічно
поєднуються освітні та виховні цілі та задачі. В ній міститься значний виховний
потенціал: розвиток навичок у учнів самостійної праці, вміння самому здобувати
нові знання, працювати з підручником, довідковою та іншою літературою.
Методиці
організації виконання домашніх завдань, самостійній роботі учнів з посібником
надається велике значення. Від правильного вирішення цих питань залежить якість
знань учня, вміння вчитися, вміння працювати самостійно і організовано. Виховання в учня прагнення до
придбання цих умінь та навичок, формування пізнавальної активності і
самостійності.
Для ефективного і якісного проведення
самопідготовки необхідна вдумлива, глибоко змістовна робота всього
педагогічного колективу школи. Самопідготовка – це форма самостійної навчальної
діяльності, диференційована за змістом і
характером контактів із педагогом, яка передбачає виконання завдань; закріплення
вмінь та навичок, набутих на уроках; поглиблення знань з окремих предметів.
Якість
самопідготовки залежить від умов, у яких вона проходить; від органічної єдності
її з уроками, методів і прийомів керівництва самостійною роботою учнів, тісного
педагогічного взаємозв’язку вчителя і вихователя.
В цій
роботі багато приділяється уваги організації самостійної навчальної діяльності
учнів при підготовці домашніх завдань, структурі самопідготовки, методиці
керування самопідготовкою, основним вимогам щодо організації і проведенні
самопідготовки.
1. Організація самостійної діяльності вихованців
Самопідготовка – це
форма самостійної навчальної діяльності, диференційована за змістом і
характером контактів із педагогом, яка передбачає виконання завдань;
закріплення вмінь та навичок, набутих на уроках; поглиблення знань з окремих
предметів. Самопідготовка – це педагогічно скерована
самостійна пізнавальна діяльність учнів.
Самопідготовка органічно поєднана з уроками, на яких
вирішуються загальноосвітні, розвиваючі (корекційні), виховні завдання. Ведучою функцією самопідготовки є виховна.
Необхідні спеціальні ситуації в діяльності школярів, які б створювались
вихователем по вихованню в них волі, терпіння, акуратності, вміння самостійно займатися розумовою
працею й контролювати себе.
Якість
самопідготовки залежить від умов, у яких вона проходить, від органічної єдності її з уроками,
методів і прийомів керівництва самостійною роботою учнів, тісного педагогічного
взаємозв’язку вчителя і вихователя.
Методиці організації виконання домашніх навчальних
завдань, самостійній роботі учнів надається велике значення. Від правильного
вирішення цих питань залежить якість знань учня, вміння вчитися, вміння
працювати організовано, виховання в учня прагнення до придбання цих умінь і
навичок, формування пізнавальної активності і самостійності.
Організація і проведення
самопідготовки – важливий елемент педагогічного процесу, спрямований на розвиток
самостійної діяльності учнів. У цій роботі органічно поєднуються освітні і
виховні цілі і задачі: це не тільки форма повторення і закріплення вивченого на
уроках матеріалу. В цій діяльності міститься значний навчальний, розвивальний та виховний потенціали – розвиток навичок самостійної
праці, пізнавальних та психічних процесів, уміння самим добувати нові знання,
працювати з підручником, довідковою й іншою додатковою літературою, формується
позитивне ставлення до навчання, виховуються навички культури розумової праці,
самоконтролю, працездатності, самоорганізації тощо.
Для ефективного і якісного
проведення самопідготовки необхідна вдумлива, глибоко змістовна робота всього
педагогічного колективу. Ті методи і прийоми, що застосовують у своїй діяльності
вчителі-предметники на уроках і вихователі на самопідготовках, повинні бути
спрямовані не на вдосконалення виконавських дій, а на забезпечення оволодіння
учнями справжнім умінням працювати самостійно.
1.1 Основні
вимоги щодо організації та
проведення самопідготовки
До організації та проведення самопідготовки висуваються
вимоги:
1. Послідовність в роботі та єдність дій
вчителя і вихователя;
2. Ретельна підготовка вихователя до
кожного заняття з дітьми (знання навчального матеріалу, а також методики роботи,
підготовка необхідних посібників, добір
завдань для вихованців, які закінчили самопідготовку раніше за інших);
3. Єдність керівництва колективною самопідготовкою учнів
та надання їм своєчасної
індивідуалізованої допомоги з боку вихователя;
4. Проведення самопідготовки у
відповідності до режиму дня, після відпочинку дітей.
1.2 Що
повинен знати і вміти вихователь для ефективного проведення самопідготовки:
1. Мету
та завдання самопідготовки.
2.
Вимоги до організації самопідготовки.
3.
Знати структуру самопідготовки
та механізм побудови основних її компонентів.
4.
Знати види діяльності учнів на кожному етапі
самопідготовки та функції вихователя при організації самостійної
діяльності учнів на цих етапах.
5.
Знати домашні завдання
учнів.
6.
Заздалегідь
продумувати та мати в наявності
необхідне обладнання (додаткову та довідкову літературу, словники, таблиці,
мапи, різні посібники тощо).
7.
Мати «методичну копилку»:
-
пам’ятки та правила швидкого та міцного заучування
напам’ять;
-
пам’ятки самостійного
виконання домашніх завдань;
-
пам’ятки виконання
письмових та усних завдань;
-
дидактичні ігри,
тренінги;
-
пізнавально-розвивальні
вправи;
-
фізкультхвилинки;
-
релаксаційні вправи;
-
вправи для розвитку
психічних процесів тощо.
8.
Працювати над
удосконаленням власної майстерності:
-
тримати в полі зору
кожного;
-
створювати спокійну,
творчу атмосферу та позитивну настроєність до навчального процесу;
-
заохочувати до
взаємодопомоги;
-
підтримувати
невпевнених, заохочувати відповідальних;
-
враховувати
психологічний стан та настрій
вихованців;
-
вміти бачити
втомленість учнів;
-
застосовувати індивідуальну корекцію можливостей учнів (перерви,
дозування завдань, переключення уваги тощо).
1.3 Завдання вихователя з педагогічного керівництва самопідготовкою
1. Розширяти,
закріплювати та систематизувати знання учнів, отриманих на уроці;
2. Застосовувати
отримані знання на практиці;
3.
Формувати навички
самостійної роботи;
4.
Навчати вихованців
плануванню своїх дій, а також вибору раціональних прийомів виконання завдань;
5.
Розвивати пізнавальні
процеси учнів;
6.
Навчати користуватися
посібниками, словниками, додатковою та довідковою літературою;
7.
Створювати умови для
розвитку творчих здібностей учнів;
8.
Виховувати навички
культури розумової праці, самоконтролю і самооцінки, самоорганізації,
самостійності, працелюбства, відповідальності, дисциплінованості;
9.
Формувати позитивне
відношення до навчання, необхідність та вміння своєчасно та в призначений строк
виконувати домашні завдання;
10.
Виховувати бережливе
ставлення до шкільного та особистого майна.
Специфіка організації навчально-виховного
процесу в санаторній школі-інтернаті обумовлює залежність якості виконання
домашніх завдань, передусім, від якості уроку. Щоб домашнє завдання не було
відірваним від засвоєння нових знань на уроці, між засвоєнням знань і домашнім
завданням повинні бути враховані наступні моменти:
1)
планомірна підготовка
учнів до виконання домашніх завдань вчителем у процесі уроку (без дублювання
методів і прийомів самопідготовки);
2)
правильна постановка
домашнього завдання;
3)
підбор завдань з
урахуванням можливостей даного класу;
4)
розумне дозування
домашніх завдань з урахуванням індивідуальних
особливостей і діагнозів учнів.
Вимоги до
педагогічного керівництва самопідготовкою
1. Створення
необхідних умов для занять на самопідготовці, дотримання у порядку, зручному для користування, учнівських зошитів, підручників, навчальних посібників,
словників, довідкової літератури, навчального
приладдя, комплектів роздаткового
дидактичного матеріалу, інструктивних
карток тощо;
2. Наявність щоденного
плану виховної роботи;
3. Знання функцій вихователя при організації самостійної
діяльності учнів на кожному етапі самопідготовки;
4. Строге
дотримання санітарно-гігієнічних вимог (класні кімнати повинні бути прибрані,
провітрені) та побудова доцільного режиму дня учнів;
5. Глибоке
і всебічне знання учнів, рівня їхньої загальноосвітньої підготовки,
індивідуальних особливостей;
6. Врахування
різних проявів психоневрологічних станів учнів, що позначаються на якості
засвоєння навчального матеріалу при виконанні домашнього завдання;
7. Здійснення
керівництва і надання своєчасної допомоги в організації самопідготовки учнів,
навчання раціональним прийомам навчальної та розумової праці;
8. Здійснення
принципу індивідуального підходу, що припускає диференціацію навчання в
сполученні з дозуванням навчальних навантажень, адекватних можливостям кожної
дитини, створення умов для переважно індивідуального темпу просування окремих
учнів чи груп учнів;
9. Систематичний
взаємозв'язок, співпраця і послідовність
роботи вчителя, вихователя, психіатра і психолога, що дає інформацію про
результати навчальної діяльності учнів на самопідготовці, а також про
індивідуальні темпи просування окремих учнів;
10.
Формування навичок раціонального використання часу,
відведеного для виконання завдань;
11.
Застосування
різноманітних видів і форм занять на самопідготовці;
12.
Використання
засобів заохочення дітей, які добре
справляються з роботою у відведений час;
13.
При
необхідності надання коротких перерв у роботі (індивідуально);
14.
Надання
певній групі учнів при виконанні домашніх завдань повної
самостійності.
15.
З учнями, що страждають
різними видами неврологічних захворювань, спільний початок виконання завдань,
що допоможе учневі включитися в навчальну діяльність;
16.
Призначення
учнів-консультантів;
17.
Попередження втомлюваності учнів засобами зміни видів
навчально-пізнавальної діяльності (фізкультхвилинки, музичні паузи);
18.
Дотримання принципу гуманізму (створення
ситуацій успіху, прояв співчуття до
хворих, невпевнених у собі дітей;
позитивні емоції, радість, співпраця, взаєморозуміння тощо).
19.
Періодичне проведення консультацій вчителів-предметників
у навчальних кабінетах під час самопідготовки.
1.4 Вміння
та навички, з яких складається здатність учня самостійно виконувати домашнє завдання
1. Вміння
організовувати своє робоче місце: підготувати необхідні навчальні приладдя
(підручники, зошити, словники та інші), необхідні для підготовки уроків у тому
порядку, в якому учень їх буде виконувати.
2.
Вміння визначати
черговість приготування уроків з різних предметів. (Послідовність виконання усних та письмових
завдань змінюється залежно від їх характеру. Разом з тим письмове завдання з
математики виконується раніше від усного завдання з читання).
3.
Вміння дотримуватися
необхідної послідовності виконання завдань з кожного предмету. (На уроках в учнів формується певна система
дій під час розв’язування задач і прикладів, роботи з текстами, виконання
письмових вправ з мови та інше. На самопідготовці учні під керівництвом
вихователя закріплюють цю систему дій).
4.
Вміння самостійно
знаходити та використовувати додатковий матеріал з теми, яка закріплюється під
час підготовки уроків.
Як в умовах
самопідготовки залучати школярів до внутрішніх теоретичних дій?
Головний шлях – використання системи
алгоритмів пізнавальної діяльності. Алгоритм повинен бути введений вчителем на
уроці, проаналізований. Під час самопідготовки іде процес відпрацювання
внутрішніх теоретичних дій. Учні неодноразово повторюють ці дії, і тільки в
результаті цього алгоритм пізнавальної діяльності буде внутрішньо прийнятий. В якості алгоритмів в цьому процесі
найбільший результат дають різноманітні пам’ятки: “Як розв’язувати задачу”, “Як
працювати над помилками”, “Як підготувати короткий переказ”, “Як рецензувати
відповіді товариша” і т. ін.
На початковому етапі самопідготовки
важливо не тільки поставити перед дітьми пізнавальну мету, але й викликати
мотиви їх самостійної доцільності. Під час самопідготовки в дітей повинен
виникнути інтерес до роботи, яка буде проводитися.
Самостійна робота школярів – основний
структурний елемент самопідготовки. Використовуючи різні прийоми, вихователь
повинен підтримувати готовність дітей до особистих зусиль, створити обстановку
для поглибленого виконання завдань.
Результативність самостійної
навчальної роботи школярів під час самопідготовки прямо залежить від змісту,
об’єму, завдання, даного вчителем, і від методики його проведення.
Ось чому співробітництво з вчителем,
взаємозв’язок вчителя і вихователя – одне з найважливіших умов успішної
організації самопідготовки. Заняття в групі обов’язково включає спільну з
вчителем колективну роботу по обговоренню довідкового апарату теми, що
вивчається, який буде використовуватись на самопідготовці: пояснення,
комплектування алгоритмів, пам’яток. Вчитель визначає основну дидактичну мету
самопідготовки, розробляє і підбирає конкретне завдання, матеріал для
диференційованої роботи, готує консультантів.
Вимоги, які ставить вихователь,
повинні бути єдині з вимогами вчителя на уроці. Вихователь відвідує уроки,
спостерігає за роботою учнів в умовах класних занять, знайомиться з системою
роботи вчителя. Вчитель, в свою чергу, приходить на заняття самопідготовки, щоб
перевірити на практиці правильність дозування домашніх завдань, доступність їх
для учнів. Взаємовідвідування та
інші форми спільної роботи дають можливість розробити єдині вимоги до учнів.
Уважно спостерігаючи за роботою учнів на уроках та під час самопідготовки,
вихователь спільно з вчителем обговорює, кого із вихованців необхідно більше
контролювати, кому надати більше самостійності, з ким працювати індивідуально.
2. Структура самопідготовки
2.1 Основні
етапи самопідготовки
До основних етапів самопідготовки
відносяться:
I. Вступна (підготовча)
частина.
ІІ. Самостійна робота учнів.
ІІІ. Підведення підсумків роботи.
Розглянемо
детальніше зміст кожного з етапів.
I. Вступна частина (3-5 хвилин)
1.Організаційний
момент.
Підготовча
частина, яка передбачає
створення умов для
роботи: санітарно-гігієнічні
умови класу, підготовка учнів
до самостійної роботи, мовна хвилинка,
придумай - пригадай, повторення правил, таблиці множення тощо. «Бліц-турнір»
(за темою виховного заходу або знань з предмету), «Цікавинки» (розв’язання
задач, вправ на логічне мислення тощо).
2.Постановка мети
і мотивації діяльності учнів:
а) чіткий інструктаж з питань
організації і проведення самостійної
роботи;
б) підготовка учнів до самостійної
роботи, де учні разом з вихователем:
-
визначають
послідовність виконання домашніх завдань;
-
усвідомлюють зміст
заданого;
-
виділяють головне в
роботі;
-
підраховують час,
відведений для підготовки уроків, тобто проводять нормування часу, протягом якого
необхідно підготуватися до кожного предмету;
-
отримують від
вихователя та інших учнів консультації
про необхідні дидактичні матеріали, посібники тощо;
-
призначають
учнів-консультантів;
-
складають план
самостійної роботи.
3. Готовність
вихователя:
а)
психологічна готовність;
б) знання програмового
матеріалу.
II. Самостійна робота (1година 40 хвилин –
2 години).
Самостійна
робота включає наступні етапи:
1.
Загальне завдання для
всього класу.
2.
Індивідуальні завдання.
3. Самостійна робота
учнів:
а) раціональне
використання часу;
б) культура
розумової праці;
в) дисципліна;
г) поєднання
фронтальної, групової, індивідуальної роботи.
2.2 Робота
педагога на основних етапах самопідготовки.
Робота на кожному з етапів характеризується наступними правилами:
1) розумний підхід до використання і розподілу часу,
відведеного на виконання кожного предмета та вчити цьому учнів;
2) раціональна організація виконання домашніх завдань;
3) озброювання учнів доцільними прийомами навчальної праці, тренування учнів у
виконанні вимог до самопідготовки;
4) здійснювання диференційованого
підходу до вихованців, використовування
фронтальних, індивідуальних, групових та
колективно-групових форм роботи;
5) формування навичок у учнів
самоконтролю, самооцінки, взаємоконтролю, самоорганізації, вибору раціональних
прийомів виконання завдань;
6) створювання позитивної настроєності
до навчального процесу;
7) підкреслювання індивідуального темпу творчого самовиявлення та динаміки
зросту учнів.
III. Підведення підсумків роботи (3-5 хвилин).
1.
Якість виконання завдань.
2. Самоконтроль, взаємоконтроль.
3.
Самооцінка, взаємооцювання.
4.
Заключний контроль вихователя:
-
відзначаються позитивні сторони самостійної діяльності
учнів при виконанні домашніх завдань і недоліки в роботі (якщо це необхідно);
-
виконані завдання (в окремих випадках) супроводжується
усною оцінкою;
-
відзначаються старанно
виконані завдання не тільки
сильними учнями, але і тими, хто працював з великим зусиллям та наполегливістю,
обов'язково відзначається індивідуальний темп просування вихованців;
-
вихователь обов’язково повинен створювати ситуацію успіху
та підтримувати невпевнених та заохочувати відповідальних.
Структурно самопідготовку для учнів можна представити в такий спосіб:
1.
Аналіз роботи, домашнього завдання.
2.
Пошук способів виконання завдання.
3.
Планування самостійної роботи та пошук раціональних
прийомів виконання завдань.
4.
Самостійне виконання завдань.
5.
Самоперевірка, взаємоперевірка.
6.
Самооцінка та взаємооцінювання виконаного завдання.
3. Основні методичні вимоги щодо організації і проведення самопідготовки
1. Заняття розпочинається в провітреному і чисто
прибраному класі. Необхідно потурбуватися, щоб учні продумали та підготували все необхідне
для якісного проведення самопідготовки: підручники, зошити, канцелярське приладдя, довідники
тощо.
2. Обов’язково
необхідно підводити підсумки
роботи учнів на
уроках.
3. Необхідно
підготувати класну дошку, визначити послідовність виконання домашніх
завдань.
4. До початку самопідготовки можна написати план її проведення, в якому вказати з кожного предмета тему та мету.
Алгоритм діяльності вихователя при
організації і проведенні самопідготовки:
1) уточніть обсяг
домашніх завдань, їх
розуміння учнями. Якщо
більшість учнів відчувають
труднощі в самостійній
роботі, порекомендуйте, що
слід повторити, щоб
виконати завдання. Коли
труднощі виникають в
окремих учнів, надайте
їм індивідуальну допомогу;
2) організуйте самостійну
роботу учнів над
виконанням домашніх завдань;
3) дотримуйтеся
основного дидактичного правила при виконанні
письмових завдань: спочатку
повторіть теоретичний
матеріал, а потім
виконуйте відповідні вправи;
4) дотримуйтеся вимог
охоронно-педагогічного режиму
(спеціальна система навчальної, виховної та корекційно-реабілітаційної роботи;
створення спеціальних умов для
корекційної спрямованості навчання,
виховання та подолання порушень фізичного та психічного розвитку,
формування мовлення та інших психічних
процесів, відновлення здоров’я;
здійснення індивідуального та диференційованого підходу у навчанні та
реабілітації дітей із складними вадами розвитку з урахуванням характеру
порушення);
5) стежте
за освітленням робочих місць;
6) використовуйте різні засоби корекції;
7) обов’язково
проводьте фізкультхвилинки;
8) створюйте оптимальні умови зорового навантаження;
9) проводьте
індивідуальну роботу з учнями, виявляйте
прогалини в їх знаннях,
разом з учителями
працюйте над їх ліквідацією;
10) дотримуйтеся
часу,
визначеного на виконання
домашніх завдань;
11) використовуйте рекомендоване вчителем
унаочнення, додаткову літературу, вчіть
учнів користуватися ними;
12) організуйте контроль за якістю виконання
домашніх завдань учнями як усних, так і письмових, використовуючи різні форми
контролю: самоконтроль; взаємоконтроль; фронтальний контроль; вибірковий контроль;
індивідуальний контроль;
13) підтримуйте робочу
обстановку під час
всієї самопідготовки;
14) організуйте роботу
з учнями, які
раніше виконали домашні завдання;
15) раціонально
використовуйте час, вчіть
цього своїх вихованців;
16) підведіть
підсумки самопідготовки, аналіз
роботи учнів;
17) слідкуйте,
щоб учні прибрали
свої робочі місця.
4. Формування у вихованців вмінь та
навичок самостійної роботи
Для ефективного і якісного
проведення самопідготовки необхідна вдумлива, глибоко змістовна робота всього
педагогічного колективу. Ті методи і прийоми, що застосовують у своїй діяльності
вчителі-предметники і вихователі, повинні бути спрямовані не на удосконалювання
виконавських дій, а на забезпечення оволодіння учнями справжнім умінням
працювати самостійно.
Необхідна спеціальна
цілеспрямована система, що забезпечувала б формування в школярів загальні уміння та
навички самостійної роботи.
Підготовка учнів до самостійної
роботи починається на уроках (пояснення змісту і методики виконання домашніх
завдань, пояснення і спробне виконання деяких робіт). Це дозволяє установити
різнобічні зв'язки між первісним ознайомленням учнів з досліджуваним матеріалом
і його наступним осмисленням і закріпленням на самопідготовці, підвищити питому
вагу самостійної роботи учнів.
Серед факторів, що впливають на
готовність учнів до самостійної роботи й успішного виконання домашніх завдань,
велике значення має організаційний момент. (І
етап самопідготовки).
Школярів необхідно навчати
організаційним умінням, зокрема умінню готувати робоче місце до самопідготовки.
Учень згадує, які завдання він повинний виконати, вирішує в якому порядку варто
готувати уроки, продумує, які приналежності знадобляться для підготовки кожного
уроку, як їх зручніше розмістити на парті, тобто учень планує свої дії.
Опановуючи відповідними знаннями й уміннями, школярі учаться, перш за все, плануванню, організації
навчальної праці.
Вихователь на цьому етапі спочатку, а при необхідності, з огляду на
різні прояви психоневрологічних станів вихованців, і постійно, нагадує учням,
що треба приготувати до кожного уроку, вчить діяти відповідно до пред'явлених
вимог, визначає перспективу й обсяг роботи, а також оголошує, яке буде дане
додаткове завдання для тих, хто швидше справиться із самостійною роботою.
Учні поступово опановують умінням
керуватися усе більш короткими вказівками педагога, учаться самостійно
розчленовувати завдання і контролювати виконання цих вказівок у залежності від
ситуації.
Організаційний момент
самопідготовки буде успішним, якщо вихователь з великою відповідальністю
відноситься до розміщення вихованців у класних кімнатах, де виконуються домашні
завдання. Вихователь не повинний ігнорувати бажання дітей сидіти разом, не
обов'язково закріплювати за кожним постійне місце, краще враховувати наступне:
учні не повинні заважати один одному, один з учнів може надати допомогу однокласнику,
пояснити незрозумілий матеріал, у кожному ряду можна мати одного-двох
відповідальних учнів, здатних виконувати доручення вихователя по контролю за
ходом і результатами самопідготовки, учні з порушеннями зору і слуху повинні
завжди розміщатися за першими партами.
Однією з головних проблем
організації самопідготовки є проблема раціонального використання часу, що
приділяється на виконання домашніх завдань. Дуже важливо, щоб учні швидко
включалися в роботу. Досвід роботи з дітьми
психоневротиками підтверджує, що вихованці повинні знати і вміти
розраховувати, скільки часу можна і потрібно відвести на рішення прикладів і
задач, на підготовку усних завдань, на виконання граматичних вправ. Добре, коли
в класі є годинник: це допомагає вихователю раціонально використовувати час і
створює спокійну обстановку в класі. Таким чином, вихователь разом з
вихованцями спільно встановлюють час, протягом якого потрібно підготуватися по
кожному предмету. Звичайно
самопідготовку починають з виконання завдань з математики, української мові,
фізики, хімії. Однак такий порядок не є обов'язковим. Можна чергувати виконання
усних і письмових предметів, починати з усних чи із самих легких, щоб діти
включилися в роботу. При виборі порядку виконання завдань вихователь повинний
враховувати можливості й особливості даного класу.
Якщо в класі підібрані учні з
приблизно однаковими здібностями і можливостями, можна одночасно виконувати
всім учням письмові чи усні завдання з одного предмету. У цьому випадку у
вихователя з'являється можливість здійснювати контроль за самостійністю роботи
кожного учня, а в разі потреби допомогти кому-небудь чи всім разом, сконцентрувати
загальну увагу на важливому питанні.
Підготовка до самостійної роботи
не повинна займати багато часу. Доречна в даній ситуації фронтальна форма організації навчальної діяльності дітей. Тут
вихователь здійснює зв'язок уроку і самопідготовки. Вихователь ставить питання, що спонукають дітей
відтворити матеріал уроку:
-
Чому навчилися на уроці?
-
Що потрібно знати для виконання завдання?
-
Що потрібно згадати?
-
На що звернути увагу?
Якщо на уроці вивчалася нова тема
й учні утруднюються у виконанні яких-небудь завдань, необхідно спочатку вивчити
правила, потім можна запропонувати дітям переглянути класну роботу, знову
прочитати завдання і продумати, як застосувати правила до конкретного приклада,
завданню й у якій послідовності його виконувати.
Наступний питання, що вирішує
вихователь на етапі підготовчої роботи – це формування навичок самостійної
навчальної роботи. Схематично структуру навчальної діяльності учня можна
представити в такий спосіб:
 |
|||||
 |
 |
||||
У результаті організаційної роботи, проведеної
вихователем на І етапі самопідготовки,
кожен вихованець повинний усвідомити зміст завдання чи за допомогою вихователя скласти програму
власних дій.
Вихователь повинний вчити дітей застосовувати алгоритми
дій по виконанню завдань, що можуть бути записані на дошці, на індивідуальній
картці, пам'ятки для рішення задач, правила підготовки усних завдань, правила
швидкого і програмного заучування напам'ять, правила виконання письмових
завдань.
Приклад з Пам'ятки по виконанню завдань з математики:
“Прочитай умову задачі; склади короткий запис умови; розв’яжи задачу; запиши план і розв’язання; прочитай ще
раз питання і відповідь на нього; запиши відповідь; перевір себе”.
Підготовку до самостійної роботи
вихователь проводить диференційовано. Докладний інструктаж необхідний, коли
діти привчаються працювати самостійно або на початку вивчення теми. Якщо в
учнів сформульовані навички самостійної роботи, їм дається велика
самостійність.
У самостійній роботі
учнів виділяють дві частини:
1.
Підготовча (орієнтована).
2.
Виконавська.
У підготовчій частині учень осмислює
завдання, складає план роботи.
У виконавській частині – виконує і
перевіряє завдання.
Звідси визначається структура самостійної роботи для учня:
1.
аналіз роботи, завдання;
2.
пошук способів його виконання;
3.
планування роботи;
4.
виконання завдання;
5.
самоперевірка, самооцінка.
Отже, навички й
уміння самостійної роботи – це система прийомів, що допоможе учню самостійно і якісно виконувати
домашні завдання.
Вимога до дитини
– спочатку
вивчи правило, а потім виконуй вправу чи розв’язуй задачу – повинне
стать звичкою в самостійній навчальній роботі.
Самостійна навчальна
діяльність учнів – основний елемент самопідготовки, на неї повинна приділятися більша
частина її часу. Вихованці працюють самостійно, вихователь підтримує обстановку
зосередженої роботи, не робить зауважень, щоб не відволікати увагу всіх дітей.
У разі потреби учні можуть звертатися до вихователя за допомогою. Для
формування мотивів самостійної роботи він говорить учням: “Подумай – і в тебе все
вийде”, “Постарайся зробити добре”, “Виріши сам”, “Напиши чисто, красиво, без
помилок”, “Будь уважний”, “Ти зможеш – я упевнена в тобі” і т.д. Ці слова
спонукають вихованців виявляти волю, наполегливість, вчать доводити почату
справу до кінця. Головне – не перетворити самопідготовку в звичайний урок з
повторним поясненням навчального матеріалу, опитуванням у дошки і т.д. На
відміну від уроку вихователь повинний прагнути створити під час самопідготовки
творчу, близьку до домашньої, обстановку. Після перших 30-40 хвилин заглибленої самостійної роботи
можна дозволяти неголосний обмін думками, спокійне пересування по класу, надавати
можливість зробити перерву за своїм розсудом, не заважаючи іншим.
5. Форми організації навчальної
діяльності на самопідготовці
Розвиток
пізнавальної самостійності учнів вимагає, перш за все, різноманітність форм
роботи. Це значить, що при виконанні домашніх завдань варто використовувати фронтальні, групові, колективно-групові й
індивідуальні форми роботи.
Завдання для
самостійних занять, як правило, складаються з двох частин: загальне завдання
для всього класу й індивідуальні для кожного учня. Розумне дозування навчальних
навантажень, засноване на індивідуальних особливостях, можливостях, здібностях
та урахуванні діагнозів учнів, створюють
умови для індивідуального росту і темпу просування.
Організація
самопідготовки при загальних і індивідуальних завданнях потребує від вихователя
майстерності, а від дітей повної напруги сил. Учні можуть поєднуватися в групи
за рівнем знань, з урахуванням загальних пробілів і успіхів в оволодінні
навчальним матеріалом. При зміні рівня знань, діти можуть переходити з однієї
групи в іншу.
Вихователь повинний враховувати і різні прояви
психоневрологічних станів учнів. При сильних проявах неврозу необхідний
спільний початок з учнем виконання завдання, що допоможе учню включитися в
навчальну діяльність.
Виконання усних завдань, особливо заучування віршів
напам'ять і тренування у виразному читанні, вимагає особливих умов. Діти, у
яких більш розвинена слухова пам'ять, звичайно вчать завдання напівголосно.
Учні поступово звикають до цього робочого шуму, і він не заважає їм
зосередитися. Уміння зосередитися корисно буде учню і надалі. Визначений
порядок, дотримання загальноприйнятих правил роботи під час самостійного
виконання завдань необхідні. Якщо учню необхідно підійти до карти, чи взяти
довідник, посібник, він робить це тихо, не запитуючи дозволу. Якщо потрібно
щось довідатися у вчителя чи звернутися по допомогу, учень піднімає руку, а
вчитель підходить і тихо відповідає на запитання чи допомагає у виконанні
завдання. Особливу увагу необхідно приділяти боротьбі зі списуванням.
Поряд з
індивідуальною формою організації навчальної діяльності можна використовувати і
групову роботу учнів. Вона доречна, коли потрібно підготувати переказ по
читанню, українській літературі, історії, вивчити напам'ять вірш, правила,
відповісти на питання за змістом прочитаного, запам'ятати дати, формули. Діти
можуть поєднуватися в групи по 2 учня, по 3-4. При об'єднанні враховується
рівень пізнавальної активності, теми уроку, завдання, організаторські здібності,
рівень сформованих навичок, самостійної навчальної діяльності, міжособистісні
відношення.
Перед початком
групової роботи вихователь дає інструктаж з її організації. Можливі варіанти:
-
один учень відповідає, його слухають, уся група спільно оцінює, доповнює
відповідь;
-
кожний відповідає старшому по групі, що оцінює відповіді;
-
відповідають один одному (робота в парах), а потім відповідають
консультанту по групі.
Групова робота корисна тим, що учні уточнюють свої
поняття і представлення, глибше осмислюють досліджуваний матеріал, вчаться
працювати колективно.
При проведенні
самопідготовки, особливо на етапі самостійної роботи дітей, з огляду на
фізіологічно-гігієнічні вимоги і підвищену стомлюваність дітей, що страждають
психоневрологічними захворюваннями, час відведений на самопідготовку повинний
розбиватися по предметах з перервами на проведення фізкультпауз.
Для формування в учнів умінь самостійної роботи, важливе значення має виховання в дітей уміння
берегти час. Як показує досвід, причинами надмірного розтягування
самопідготовки є не тільки великий обсяг домашніх завдань і недостатня
підготовленість учнів до їхнього виконання, але і невміння багатьох школярів
раціонально використовувати час. Необхідно учити дітей берегти час при
виконанні різних режимних моментів. З цією метою потрібно використовувати
роз'яснення, практичний показ, а також облік часу, витраченого на той чи інший
вид діяльності. Необхідно вчити школярів самостійно визначати, що їм чи
перешкодило, чи допомогло ощадливо
використовувати час. Під впливом такого систематичного обліку часу в найбільш
підготовлених учнів виникає прагнення до самоконтролю його витрат і, отже,
темпів своєї роботи на самопідготовці.
Вихователь повинний залучати дітей до самостійного
планування своєї роботи за часом. Для цього потрібно вчити їх:
-
уважно вдумуватися в кожне завдання;
-
визначати його відносний обсяг і складність;
-
на підставі уже сформованого досвіду, визначати час виконання завдання.
Систематичний
облік часу і його планування впливають на діяльність учнів: значно скорочуються
витрати часу в процесі занять, учні намагаються глибше вникати в зміст
майбутньої роботи, активно шукають більш раціональні способи виконання завдань.
Вихователь не завжди може надати кваліфіковану допомогу
по всіх предметах, особливо учням старших класів. Тому під час самопідготовки
доречні і безпосередні консультації вчителів. Однак для постійної допомоги учням
у виконанні домашніх завдань необхідно використовувати допомогу
консультантів-учнів. Вони працюють, одержавши попередню консультацію під
безпосереднім керівництвом вчителів-предметників
чи вихователів.
В класі може бути 3–5 консультантів з
кожного предмету. Вони допомагають слабовстигаючим учням виконати завдання,
перевіряють їх. Важливо, щоб консультанти не виконували роботу за товаришів чи
зверхньо не вчили їх. Консультантам краще доручати надавати допомогу не самим
слабким учням, а тим, у яких ще достатньо не сформувались навички самоконтролю,
хто не навчився працювати за планом, неуважний, має часткові прогалини в
знаннях.
6. Класифікація
видів самоконтролю за формами організації роботи учнів
Турботою
педагога та розвитку самостійної навчальної діяльності учнів повинне стати
виховання у вихованців навичок самоконтролю та правильна постановка навчання
самоконтролю.
Багато хто з учнів, прочитавши чи параграф чи
якийсь розділ підручника два рази, вважають його засвоєним і роботу закінченою.
Потрібно учити школярів перевіряти себе ретельно (відповідати на контрольні
питання підручника, викладати основний зміст матеріалу товаришу, переказувати
прочитане, коротко формулюючи саме істотне), вчити навичкам самоконтролю в
процесі підготовки домашніх завдань.
Необхідними умовами для навчання учнів самоконтролю є:
1) засвоєння ними цілей майбутньої роботи;
2) засвоєння зразків кінцевого результату і
способів його одержання;
3) звірення ходу роботи і досягнутого результату
зі зразками;
4) оцінка стану виконуваної роботи;
5) аналіз допущених помилок і виявлення їх
причин.
Важлива умова
для проведення самоконтролю – засвоєння учнями зразків, з якими вони будуть
порівнювати застосовувані способи виконання роботи й отриманих результатів.
Тому необхідно
із самого початку дати учням вичерпні вказівки, про правильне виконання
майбутньої роботи й ознайомити їх із зовнішніми ознаками зразків для звірення. Початковий ступінь самоконтролю
– звірення. Воно супроводжується самооцінкою учнями своєї роботи. Критерії самооцінки формуються під впливом оцінки педагога, оцінок других учнів.
Необхідно
застосовувати класифікацію видів самоконтролю за формами організації роботи учнів при його здійсненні (фронтальна, індивідуальна і взаємна
перевірка).
При фронтальній перевірці проводиться
колективний розбір виконаного завдання, визначаються допущені помилки, їх
причини і шляхи усунення. Це найбільш проста форма.
При індивідуальному самоконтролі кожен учень
перевіряє хід і результати виконуваної роботи самостійно. Саме така перевірка є
обов'язковим елементом самостійної роботи. Навичка індивідуального самоконтролю
формується протягом усього навчання за допомогою використання фронтальних
перевірок і інших способів контролю.
Великий вплив на
розвиток самоконтролю роблять взаємні перевірки
учнями робіт один в одного, коли кожний виступає в ролі перевіряючого. Завдяки
взаємному контролю в учнів поглиблюються знання й уміння по виконуваній роботі,
розвиваються уважність і навички самоконтролю.
Таким чином, у
результаті навчання самоконтролю в учнів розвиваються уміння керувати своєю
навчальною діяльністю, здійснюється поступовий перехід від інструктування, керівництва
з боку педагога до самовиховання і самоорганізації.
Необхідним
етапом самопідготовки є підведення
підсумків роботи. Тут педагог відзначає позитивні сторони і недоліки в роботі,
старанність і самостійність виконання завдань не тільки сильними учнями, але і
тими, хто працював з великою ретельністю,старанністю, обов'язково відзначається
індивідуальний темп просування слабких учнів. Вихователь відзначає тих, хто
працював самостійно, підбадьорює невпевнених у собі учнів, заохочує сумлінних.
Таким чином,
на кожному етапі самопідготовки вихователь виступає в ролі організатора
навчального процесу, заздалегідь продумуючи весь хід самопідготовки,
прогнозуючи утруднення дітей і способи їх усунення.
Професійні
уміння і навички, співробітництво вчителів початкової школи, вчителів-предметників
старшої школи і вихователів,
зацікавленість у результатах своєї роботи – фактори, що забезпечують успіх у
формуванні умінь і навичок самостійної навчальної роботи в школярів.
.
ВИСНОВКИ
Організація і проведення самопідготовки в умовах
інтернатних закладів – важливий елемент педагогічного процесу. На кожному етапі
самопідготовки педагог виступає в ролі організатора навчального процесу,
заздалегідь продумуючи весь хід самопідготовки, прогнозуючи труднощі дітей і
способи їх усунення.
Професійні вміння і навички, співробітництво
вчителів початкової школи, вчителів-предметників старшої школи і вихователів, зацікавленість у результатах
своєї роботи – фактори, що забезпечують
успіх у формуванні вмінь та навичок самостійної навчальної діяльності учнів.
Специфіка організації
навчально-виховного процесу в школах-інтернатах створює учням великі можливості
для оволодіння вміннями самостійної роботи при виконанні домашніх завдань. Діти
не тільки більш глибоко засвоюють вивчений матеріал, але й вчаться осмислювати,
усвідомлювати власну пізнавальну діяльність. Формування розбиратися в гідності
та недоліках своєї роботи, знаходити причини успіхів і невдач – є умовою
самостійного вдосконалення інтелектуальної діяльності школярів, сприяє розвитку
організованості, почуття відповідальності, адекватній самооцінці. Все це
помітно впливає на відношення до навчання в цілому, і до самостійної роботи
зокрема, підвищує якість знань, сприяє розумовому розвитку, дозволяє краще
готувати учнів до майбутньої самоосвітньої діяльності та їх адаптації в соціум.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ
УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 5 жовтня 2009 р. N 1121
Київ
Про затвердження
Положення про групу продовженого
дня загальноосвітнього навчального закладу
Кабінет Міністрів
України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Положення про групу
продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу, що додається.
Прем'єр-міністр України
Ю.ТИМОШЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 5 жовтня 2009 р. N 1121
ПОЛОЖЕННЯ
про групу продовженого дня
загальноосвітнього навчального закладу
1. Це Положення встановлює порядок
утворення, комплектування та організації навчально-виховного процесу групи
продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу незалежно від типу і
форми власності (далі - група продовженого дня).
2. Під час організації
навчально-виховного процесу групи продовженого дня загальноосвітній навчальний
заклад керується Конституцією і законами України, статутом загальноосвітнього
навчального закладу, наказами МОН та цим Положенням.
3. Група продовженого дня загальноосвітнього
навчального закладу державної та комунальної форми власності функціонує за
рахунок коштів відповідних бюджетів, а приватної форми власності - за рахунок
коштів засновника (власника) та інших джерел, не заборонених законодавством.
4. Під час організації
навчально-виховного процесу групи продовженого дня загальноосвітній навчальний
заклад державної та комунальної форми власності може надавати платні освітні
послуги на договірній основі згідно з переліком платних послуг, які можуть
надаватися державними навчальними закладами, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 38 (Офіційний вісник України, 1997 р.,
число 4, с. 30).
5. Основними завданнями групи
продовженого дня є:
·
організація
самостійної роботи учнів із закріплення та поглиблення знань, умінь та навичок,
набутих на уроках;
·
створення
сприятливих умов для формування учнівського колективу та надання кваліфікованої
допомоги учням у підготовці до уроків і виконанні домашніх завдань;
·
організація
індивідуальної, групової та колективної роботи учнів;
·
організація
дозвілля учнів;
·
формування в
учнів ціннісних орієнтацій;
·
здійснення
заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я учнів, на їх психічний
та фізичний розвиток, набуття навичок здорового способу життя;
·
виховання
позитивного ставлення до суспільно-корисної праці;
·
надання допомоги
батькам або особам, які їх замінюють, у вихованні учнів.
6. Учасниками навчально-виховного
процесу групи продовженого дня є керівник загальноосвітнього навчального
закладу, учні, вихователь та інші педагогічні працівники, батьки або особи, які
їх замінюють, психолог, бібліотекар, медичний працівник закладу, а також
вчителі, керівники гуртків, спеціалісти позашкільних установ і організацій, які
мають педагогічну освіту.
Права і обов'язки учасників
навчально-виховного процесу групи продовженого дня визначаються Законами
України "Про освіту", "Про загальну середню освіту",
статутом загальноосвітнього навчального закладу, правилами внутрішнього
трудового розпорядку, наказами МОН та цим Положенням.
7. Рішення про утворення групи
продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу державної та
комунальної форми власності приймає його керівник за погодженням з місцевим
органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування, а приватної форми
власності - за погодженням із засновником (власником).
8. Група продовженого дня утворюється
за наявності:
необхідної навчально-матеріальної
бази;
умов для організації денного
відпочинку (сну) в групі продовженого дня, сформованої з учнів першого класу;
умов для організації харчування
відповідно до Державних санітарних. правил і норм улаштування, утримання
загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного
процесу.
9. Наповнюваність групи продовженого
дня здійснюється згідно з наказами МОН.
10. Рішення про зменшення чисельності
учнів групи продовженого дня приймає керівник загальноосвітнього навчального
закладу за погодженням з місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого
самоврядування.
11. Відносини між загальноосвітнім
навчальним закладом і батьками або особами, які їх замінюють, з питань
організації навчально-виховного процесу групи продовженого дня регулюються цим
Положенням.
12. Зарахування учнів до групи
продовженого дня та їх відрахування здійснюються згідно з наказом керівника
загальноосвітнього навчального закладу на підставі відповідної заяви батьків
або осіб, які їх замінюють.
Заяви про зарахування учнів до групи
продовженого дня приймаються на початку кожного навчального року, як правило,
до 5 вересня.
13. Група продовженого дня може
комплектуватися з учнів одного класу, кількох класів (зокрема, перших або
других, або третіх), кількох різних класів, але не більш як чотирьох вікових
груп.
Режим роботи групи продовженого дня
розробляється відповідно до Державних санітарних правил і норм улаштування,
утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації
навчально-виховного процесу, ухвалюється педагогічною радою і затверджується
керівником загальноосвітнього навчального закладу.
14. Режим роботи групи продовженого
дня повинен передбачати:
1) організацію:
прогулянки тривалістю не менш як одна
година ЗО хвилин (для учнів перших - четвертих класів);
харчування тривалістю не менш як ЗО
хвилин;
суспільно-корисної праці;
денного відпочинку (сну) в групі
продовженого дня, сформованої з учнів першого класу, тривалістю не менш як одна
година ЗО хвилин;
2) виконання домашніх завдань для
учнів другого класу тривалістю 45 хвилин, третього класу - одна година 10
хвилин, четвертого класу - одна година 30 хвилин, п'ятого - шостого класів -
дві години ЗО хвилин, для учнів сьомого класу - три години;
3) проведення:
спортивно-оздоровчих занять для учнів
першого класу тривалістю не менш як 35 хвилин, другого - четвертого класів - 40
хвилин, для учнів п'ятого - сьомого класів - 45 хвилин;
занять у гуртках, секціях, екскурсій.
15. Тривалість перебування учнів у
групі продовженого дня становить шість годин на день, а за наявності відповідної
заяви батьків або осіб, які їх замінюють, може зменшуватися.
16. Для організації денного
відпочинку (сну) в групі продовженого дня, сформованої з учнів першого класу,
адміністрація загальноосвітнього навчального закладу облаштовує відповідне приміщення
з додержанням вимог законодавства щодо охорони праці, правил протипожежної
безпеки, санітарно-гігієнічних та державних будівельних правил та норм.
17. Відповідальність за збереження
навчального обладнання покладається на вихователя та інших педагогічних
працівників групи продовженого дня.
18. План роботи вихователя групи
продовженого дня погоджується із заступником керівника загальноосвітнього
навчального закладу і затверджується керівником такого закладу.
19. Планування навчально-виховного
процесу групи продовженого дня, подання статистичних звітів здійснюються
відповідно до наказів МОН.
20. Оплата праці вихователя та інших
педагогічних працівників групи продовженого дня проводиться відповідно до
законодавства.
21. Для організації навчально-виховного
процесу групи продовженого дня на належному рівні керівник загальноосвітнього
навчального закладу:
створює умови для охорони життя і
здоров'я учнів, організації їх харчування і відпочинку;
несе відповідальність та здійснює
контроль за харчуванням учнів групи продовженого дня, додержанням
санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, медичним
обслуговуванням, організацією навчально-виховного процесу групи продовженого
дня;
затверджує режим роботи групи
продовженого дня, план роботи вихователя, графік харчування учнів.
22. Норми та порядок організації
харчування учнів групи продовженого дня встановлюються відповідно до норм
харчування у навчальних та оздоровчих закладах, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 р. N 1591 (Офіційний вісник
України, 2004 р., N 47, ст. 3107), та наказів МОН.
23. Медичне обслуговування учнів
групи продовженого дня здійснюється медичним працівником загальноосвітнього
навчального закладу та закладу охорони здоров'я в установленому порядку.
24. Контроль за охороною здоров'я
учнів групи продовженого дня здійснюють органи охорони здоров'я.
Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів (Лист Міністерства освіти і
науки України від 29.10.07 № 1/9-651)
Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти
і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
Інститутам післядипломної педагогічної освіти,
керівникам загальноосвітніх навчальних закладів
З метою збалансування навчального навантаження учнів
загальноосвітніх навчальних закладів, збереження їх здоров'я Міністерство
освіти і науки України надсилає методичні рекомендації щодо обсягу і характеру домашніх завдань.
Звертаємо увагу
на те, що контроль та відповідальність за перевантаження учнів домашніми
завданнями покладається на керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Заступник Міністра В.В.Тесленко
Про
обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Головним завданням сучасної загальноосвітньої школи є
забезпечення умов для розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується
через оновлення змісту навчальних програм, інноваційних технологій організації
навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної
роботи.
Основною метою домашніх завдань є: закріплення,
поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до
засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати;
розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.
Ефективність
домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:
-
розуміння
учнями поставлених перед ними навчальних завдань;
-
врахування
вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей,
специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань
та ін.;
-
формування
загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час,
встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне,
використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання
тощо).
Раціональна
організація виконання домашніх завдань сприятиме збереженню здоров'я учнів,
високого рівня функціонального стану їх організму протягом дня.
При визначені
форм, характеру, змісту, обсягу домашніх завдань, методів їх організації
необхідно враховувати специфіку навчального предмета, пізнавальні можливості
учнів, їх вольові якості та уподобання тощо.
Домашні завдання
можуть бути як усні, так і письмові; індивідуальні, що заохочують, стимулюють
школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси
дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку. пошукову, аналітичну
роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного.
конструктивно-варіативного та творчого характеру.
Домашні завдання
можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних
особливостей сприйняття, пам'яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст
домашніх робіт та їх характер.
Згідно з
Державними санітарними правилами і нормами влаштування. утримання
загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу
(ДСанПіН 5.5.2.008-01), у 1-му класі домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб
витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв; у 3 класі - 1
години 10 хв; 4 класі - 1 год. 30 хв; у 5-6-му класах - 2,5 години; у 7-9
класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години.
Звертаємо увагу
на необхідність дотримання вимог Державних санітарних правил. При визначенні
обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темп) і ритму роботи учнів,
навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього
здоров'я.
Домашні завдання
не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні.
Добір завдань
для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання (повний, стислий, конкретний
тощо) учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані-конспекті уроку.
Домашнє завдання
може бути задано з предметів інваріантної частини навчального плану, з
будь-якого розділу програми, але тоді, коли його доцільність вмотивована.
Успішне виконання
учнями домашніх завдань в значній мірі залежить від співпраці учителя з їхніми
батьками. Важливо переконати батьків у тому, що дотримання оптимального режиму
виконання домашніх завдань, їх посильна допомога і контроль за виконанням
сприятимуть розв'язанню основної мені навчальної домашньої роботи. Вчитель
повинен знайомити батьків з основними програмовими вимогами до навчальних
предметів, усного та писемного мовлення молодших школярів тощо, повідомляти
батьків про результати виконання домашніх завдань.
Місце
подачі домашнього завдання може бути на будь-якому етапі уроку.
Не
допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву,
після уроків, оскільки воно в повній мірі не фіксується дітьми; учні позбавлені
можливості ставити запитання; учитель не встигає пояснити суть завдання.
Форми перевірки
домашнього завдання можуть бути різними: фронтальна, індивідуальна, колективна,
само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту,
виду і мети домашнього завдання.
В.о. директора
департаменту О.В.Єресько
Ващенко Л.С.
486-10-83
Немає коментарів:
Дописати коментар